Давньогрецький філософ Арістотель казав, що «життя вимагає руху», і з ним важко не погодитись. Хочеться додати — якість руху та максимальні функціональні можливості. Адже вони суттєво впливають на загальну якість життя людини. Саме тому фізичну терапію варто розглядати як невід’ємну частину системи охорони здоров’я. Давайте розберемося, які функції у цього різновиду терапії, та як фізіотерапевт може допомогти пацієнтові відновити функції нормального руху.
Мета та особливості фізіотерапії
Якщо узагальнювати та говорити доступною для кожного пацієнта мовою, то фізична терапія (її різні методи) застосовуються для розвитку, підтримки та відновлення руху. Ще один аспект — використання методик для розвитку максимальних функціональних можливостей, зокрема для професійних спортсменів. Також допомога фізіотерапевта може знадобитися будь-якій людині протягом усього життя. Травми, хвороби, хронічний біль, вікові зміни — усі ці чинники негативно впливають на опорно-руховий апарат. Завдання фізіотерапевта — поєднуючи клінічне мислення із фізіотерапевтичною діагностикою та оцінкою, з урахуванням нозології пацієнта скласти прогноз, сформулювати мету терапії та обрати оптимальні методи. Фізичний терапевт — це, певною мірою, талановитий стратег, мета якого — обрати найефективніший шлях для досягнення поставленої мети. А це — дієве лікування та відновлення здоров’я пацієнта.
Розвиток фізіотерапевтичної справи в Україні
Цікаво, що у більшості країн із розвиненою системою охорони здоров’я фах фізичного терапевта протягом тривалого часу вже посідає важливе місце. Натомість в Україні ця професія лише розпочала шлях формування у незалежну лікарську спеціальність. Нещодавно до державного класифікатора професій вписали фах «фізична терапія» замість терміну «фізичний реабілітолог».
Тут є деякі термінологічні нюанси та поширені стереотипи. Так склалося, що в Україні працю фізреабілітологів ототожнюють з роботою тренерів, інструкторів лікувальної фізкультури, масажистів тощо. Але це не зовсім вірно, адже професійний функціонал фізичного терапевта значно ширший. Для цієї спеціальності необхідний постійний професійний розвиток та перекваліфікація згідно з нормами міжнародних стандартів. Оптимальний, на мою думку, підхід, це орієнтуватися на західні традиції та принципи фізіотерапії.
Декілька «НЕ» про справжнього фізичного терапевта
Давайте за допомогою кількох заперечень максимально чітко сформулюємо функціонал цього спеціаліста:
- НЕ масажист, хоча в арсеналі лікаря-фізіотерапевта є навички лікувального масажу.
- НЕ мануальний терапевт. Хоча і ці методики успішно використовуються фізичними терапевтами.
- НЕ психолог, але в стратегії лікування, відновлення можливостей руху психологічний аспект оминути не вийде. Тому — фізіотерапевт почасти психолог.
- НЕ тренер, не інструктор із лікувальної фізичної культури, не кінезіотерапевт. Скоріше, фізичний терапевт володіє усім розмаїттям функцій, що притаманні зазначеним фахівцям.
Якщо підбивати підсумок, можна сформулювати найбільш повне та чітке визначення, хто ж такий фізичний терапевт. Це кваліфікований фахівець, який має у своєму арсеналі кожний без винятку з перелічених методів, за їх допомогою та на основі попередньо проведеної діагностики формулює оптимальну стратегію лікування відповідно до спільно з пацієнтом поставленої мети. Цінність професійного фізіотерапевта полягає, крім усього іншого, в тому, що саме він може бути першою ланкою у наданні медичної допомоги. Адже до нього можуть звертатися без направлення від, скажімо, сімейного лікаря-терапевта або ж іншого медичного фахівця. Приміром, відчувши гострий біль у спині, пацієнт може одразу звернутися по допомогу, без взаємодії із медичними «посередниками».
Водночас помилкою буде вважати, що діяльність фізичного терапевта — поза системою та правилами. Фізіотерапевт, зокрема, використовує у своїй діяльності загальноприйняті міжнародні принципи, які сформульовані WCPT (Всесвітньою конфедерацією фізичної терапії).
Завдання фізіотерапевта
Як я зазначив на початку статті, фізична терапія є комплексним явищем і водночас — важливою частиною системи охорони здоров’я. До комплексного поняття фізіотерапії входить тісна взаємодія між фізіотерапевтами, пацієнтами та іншими фахівцями в системі охорони здоров’я. Для чіткого розуміння наведемо обов’язки в межах компетенції фізичного терапевта:
- Провести всебічне обстеження (якщо пацієнт відчуває гострий біль, використовуються екстрені методи знеболення, але це не усуває необхідності подальшого вичерпного обстеження).
- Застосовувати клінічне мислення для аналізу результатів досліджень. Робити відповідні висновки, ставити діагноз.
- Після діагностики на основі діагнозу та індивідуальних чинників скласти прогноз та стратегічно спланувати лікування.
Також принципи роботи професійного фізіотерапевта — консультувати винятково в межах своєї компетенції. Якщо випадок виходить за межі компетенції, варто скерувати пацієнта до іншого профільного фахівця. У процесі фізіотерапевтичного лікування фахівець має оцінювати ефект, за необхідності коригувати програму лікування.
Функціональні зв’язки у фізіотерапії
Повертаючись до однієї з тем статті — місце фізичної терапії у загальній системі охорони здоров’я. Згідно з нормами Американської асоціації фізичної терапії (АPTA) терапевти у даній сфері працюють за такими напрямами:
- гінекологія;
- неврологія;
- травматологія та ортопедія;
- кардіоваскулярні захворювання;
- пульмонологія;
- клінічна електрофізіологія;
- педіатрія;
- геронтологія;
- спортивна медицина.
Як має діяти ваш фізіотерапевт на прийомі?
Знайти «свого» лікаря з фізичної терапії, якому можна довіритися — означає довгі роки разом із ним ефективно зберігати свободу руху та оптимальні функціональні властивості. Знання та функціонал такого лікаря — безцінні для пацієнтів із багатьма захворюваннями та травмами. Сфера позитивного впливу широка: фізичний терапевт допоможе відновитися після інсульту, жити без болю в спині чи колінах, повернутися до професійного спорту після травми.
Клінічний огляд — основа ефективної взаємодії лікаря та пацієнта. Не є винятком і фізична терапія.
Прийом починається з діагностики та оцінки стану людини. Лікар фіксує скарги, силу болю, активний і пасивний діапазон рухів, силу м’язів. Також фізіотерапевт проводить неврологічні та специфічні тести. Усе це для того, аби встановити діагноз та сформулювати план лікування.
В англомовній літературі пропонується такий алгоритм діагностики:
- S — subjective (анамнез);
- O — objective (з допомогою клінічних тестів терапевт може підтвердити або відхилити гіпотезу, яка виникла після суб’єктивної оцінки);
- A — assessment (аналіз даних суб’єктивної й об’єктивної оцінки для визначення діагнозу);
- P — plan (план і цілі терапії).
Ефективне лікування за допомогою фізіотерапевта — шлях до повноцінного, активного життя у русі у всіх сенсах цього слова!
